Вітаю Вас Гість!
П`ятниця, 19.04.2024, 08:54
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Категорії розділу

Новини [27]

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

Друзі сайту

Каталог статей

Головна » Статті » Новини
Бійтеся осуджувати священиків!
«Не судіть, - говорить Господь, - щоб і вас не судили; бо яким судом судите, таким судитимуть і вас… Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого» (Мф. 7.1-2, 5).

Досить часто в сьогоднішній час доводиться чути нарікання православних вірних на своїх пастирів, які, за їхніми словами, в чомусь не задовольняють їх. Найперше, таке невдоволення пов’язується з рівнем нібито морального життя, недостатньою висотою і величчю звершення богослужінь. Шкода, але такі мирські люди, котрі судять свого пастиря, а іноді й архіпастиря, - прямо позбавлені Царства Небесного, адже той, хто судить чужі гріхи, особливо слуг Божих – священиків, котрі поставлені Самим Богом, а не людьми, - той противник самого Христа, така людина є антихристом, адже незаконно присвоює собі суд Христів (Рим. 14.10-13).

Усі ми грішні, намагаємось підшукати виправдання своїм слабостям і морально-духовним вадам та порокам, а найпоширеніше виправдання наше на Сповіді звучить так: «Не одні ми грішники. У нас такі ж гріхи, як у всіх». Саме тут ми повинні нагадати собі незмінний Божий присуд стосовно хули людської на Духа Святого, котра, за словами Спасителя, не прощається ні в цьому, ні в майбутньому віці (Мф. 12.32). Той, хто осуджує пастиря, - одразу ж підлягає під цей Божий присуд, адже диякону, священику чи архієрею під час Таїнства Хіротонії зсилається Дух Святий для священнодійств, звершення Богослужінь і Таїнств, чого не може звершувати, і не має на це права мирянин (Дії. 5.2,9).

Преподобний Анастасій Синаїт говорить в одному із своїх повчань: «Особливо бійтеся осуджувати ієреїв Божих, в їх явних або таємних прогрішеннях, про котрі тобі доводиться чути. Не насмілюйся говорити: він грішник, а приступає до звершення Таїнств, а отже, не сходить благодатний дар Духа Святого. Нічого подібного не насмілюйся і помишляти. Ієрей сам є суддя, і випробовував таїн сердечних. Зрозумій же , що священик у будь-якому випадку вищий за тебе перед Господом, адже поставив його для служіння Сам Бог, а не ти, щоб судити його. Хто дав тобі таку владу судити пастиря? Господь заповідав слухатись навіть лицемірних фарисеїв, говорячи у Євангеліє: «Отже, все, що скажуть вам додержувати, додержуйте і робіть; а за ділами їхніми не робіть, бо вони говорять і не роблять» (Мф. 23.3).

Коли ж навіть і доведеться зустрітися з пастирем, котрого наша гординя захоче осудити і опоганити в розмовах з іншими, одразу ж, цієї ж миті ми повинні вирвати зі свого серця цю диявольську, смертоносну спокусу, і пригадати, Хто настановив цього пастиря бути священиком, і чи в нас є право судити того, хто звіщає нам не своє слово, а Слово Боже, про котрого Господь сам сказав: «Хто слухає вас, той Мене слухає, і хто зневажає вас, той Мене зневажає» (Лк. 10.16). З цього випливає логічний висновок, що хто повинується своєму пастирю, той повинується самому Христу, а хто не слухається свого пастиря, більше того, - осуджує його за якісь прогріхи, - той не слухається і осуджує самого Христа.

Миряни дуже часто забувають про ту відповідальність, яка неминуче настане під час Страшного Суду, рівно ж як і кожну людину на Землі, включаючи і пастирів Церкви. Кожна людина буде давати відповідь за своє життя, за особисті гріхи, котрі не були залишені нею біля голгофського Хреста під час Таїнства Покаяння, через свого пастиря (Євр. 3.11). Але вже тут, на землі, миряни беруться судити свого пастиря, беручи на себе обов’язки Христа-Пастиреначальника, а потім, мимоволі запитують себе про причину такого важкого особистого життя, низький його рівень, нещасті і скорботи. Все ж це через те стається, що така людина забуває про те, що, якщо ієрей і згрішив перед Богом, за своєю людською неміччю, такою ж як і в тебе є, - то він згрішив проти Божественних повелінь, а ти, в чужих справах зовсім не суддя і не дослідник. Тому, - завершує своє повчання прп. Анастасій, - слідкуй за своєю мірою життя».

Ще більшою мерзотою перед Господом являється неправдиве свідчення на свого ближнього, що було сказано Господом ще в Старому Завіті на Синаї (Вих. 20.16). Сьогодні ж дуже популярним є обговорення в мирських колах життя священиків, їхній достаток, зовнішній вигляд, чистоту життя. Апостол Петро про таких, «вірних» говорить, щоби ми вистерігались їх (І Пет. 3.10), не брали участі таких обговореннях (І Пет. 2.1), тому що це характеризує людину, як лицеміра (Іов. 15.35), такі люди огорнуті духом антихриста і є відступниками (І Ін.7; 2 Сол.2.10).

Так, священики послані для служіння, виключно Духом Святим (Діян.13. 2,4), вони мають владу від Бога (2 Кор. 10.8; 13.10). В будь-якому випадку вони є сильними в благодаті (2 Тим. 2.1), тому ніякі спокусливі думки, стосовно їх осуду не повинні закрадатись в серця вірних.

Апостол Павло тому заповідає народам «поважати служителів Божих» (Флп. 2.29), ставились до них без підозри (І Тим. 4.12), любити їх (2 Кор. 8.7; І Сол. 3.6), коритися їм (І Кор. 16.16; Євр. 13.17), підтримувати їх (І Кор. 9.7-11; Гал. 6.6), допомагати їм (Рим. 16.2; Флп. 4.3).

На завершення хотілося б нагадати Слово Бога, звернене до людства через святого апостола і євангелиста Іоана Богослова, котре було провіщене улюбленому учневі в Об’явленні. Воно говорить нам, що кожне лицемірство, народжене і зрощене на неправді, є «смертю духовною» (Одкр. 3. 1-2). Як відомо, вона несе із собою людській душі остаточну загибель (Рим. 9.22; 2 Сол. 1.9), а також буде завершенням вигублення (2 Пет. 2.12).

Саме тому миряни повинні вистерігатись різноманітних хитрощів диявола, котрий діє на людину найзгубнішим способом, що пов’язується з недовірою і осудженням свого пастиря, або священства православної Христової Церкви. Якщо ми маємо такі гріхи, то слід негайно звільнитися від них у Таїнстві Святої Сповіді, очистити їх Святим Причастям, доки не пізно, адже Священне Писання і Слово Боже попереджає нас про страшні наслідки осудження мирською людиною ієрея Божого. Лише Христос – Єдиний шлях, яким ми, слідуючи, через Покаяння можемо уникнути справедливої кари (Ін. 3.16; Діян. 4.12).
Категорія: Новини | Додав: lejsі (03.09.2013)
Переглядів: 877 | Рейтинг: 0.0/0